"Я вірю, і тому - живу"
29 грудня в Карлівському НВО відбувся літературний захід "Я вірю - і тому живу", присвячений пам'яті поета Леоніда Безпалого. Захід пройшов у шкільній бібліотеці, яка носить ім'я видатного земляка. Бібліотекар Левченко Т.В. провела презентацію книжкової виставки, ознайомивши присутніх із творчою спадщиною талановитого поета, а це - десятки віршів, об'єднаних у збірки "На відстані сльози", "Просто неба", "Спіши на поклик мій", "Споглядальна мить" та багато інших. За збірку " Іти і не падать" автор удостоєний найвищої літературної нагороди області - літературної премії ім. Євгена Маланюка.
Під час читання віршів учні намагались особливим настроєм та емоціями передати глибину поетового слова, що поєднало радість і печаль, трагедії часу й жадання ідеалу, реалії світу й хвилювання душі. За його найкрашими віршами стоїть золотий запас душі та тривалий досвід спілкування зі світом. Особливо тривожила поета доля рідного степу, українського села, рідної мови, майбутнього нашої держави. Учні переконались, що творчість Леоніда Безпалого не втрачає своєї актуальності, адже в ній закарбовано все, що автор довірив слову, служити якому мав за високу честь.
Так учні в черговий раз вшанували свого видатного земляка, щирого патріота, Великого Українця.
29 грудня в Карлівському НВО відбувся літературний захід "Я вірю - і тому живу", присвячений пам'яті поета Леоніда Безпалого. Захід пройшов у шкільній бібліотеці, яка носить ім'я видатного земляка. Бібліотекар Левченко Т.В. провела презентацію книжкової виставки, ознайомивши присутніх із творчою спадщиною талановитого поета, а це - десятки віршів, об'єднаних у збірки "На відстані сльози", "Просто неба", "Спіши на поклик мій", "Споглядальна мить" та багато інших. За збірку " Іти і не падать" автор удостоєний найвищої літературної нагороди області - літературної премії ім. Євгена Маланюка.
Під час читання віршів учні намагались особливим настроєм та емоціями передати глибину поетового слова, що поєднало радість і печаль, трагедії часу й жадання ідеалу, реалії світу й хвилювання душі. За його найкрашими віршами стоїть золотий запас душі та тривалий досвід спілкування зі світом. Особливо тривожила поета доля рідного степу, українського села, рідної мови, майбутнього нашої держави. Учні переконались, що творчість Леоніда Безпалого не втрачає своєї актуальності, адже в ній закарбовано все, що автор довірив слову, служити якому мав за високу честь.
Так учні в черговий раз вшанували свого видатного земляка, щирого патріота, Великого Українця.