Патріотичне виховання

 

https://drive.google.com/file/d/194AhtBBWS6kwDMNEZhtLgBa-Q_8HwpEX/view?usp=sharing

Сучасні підходи до формування національно-патріотичних цінностей особистості

У Законі України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепції національно-патріотичного виховання  в загальноосвітніх навчальних закладах, Національній стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку, на основі національних і загальнолюдських моральних цінностей.  Сучасні суспільно-політичні реалії в Україні демонструють важливість соціальної активності громадян для становлення демократичної держави та громадянського суспільства.

Кожному типу суспільства відповідає певна модель освітньої системи, характер педагогічних відносин. Тому проектування та розроблення цієї виховної моделі можуть бути успішними лише завдяки чітким уявленням про те, на яких засадах базується взаємодія людини і держави, якого суспільства ми прагнемо, для життя в якій країні готуємо підростаюче покоління, від повторення яких помилок минулого його варто застерегти і що для цього потрібно зробити.  Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. Якщо в суспільстві пануватиме нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності. Формування громадянина-патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, здатних побудувати громадянське суспільство, в підгрунті якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність, повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення.  І саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до себе, людей, Батьківщини, її минулого, майбутнього та сьогодення.

Разом із тим педагогічна практика свідчить, що у патріотичному вихованні існують серйозні суперечності між потребами суспільства та можливостями школи, сім’ї. Крім цього, недостатньо впроваджено нові, інноваційні форми та методи виховної роботи, за допомогою яких формують особистість, патріотичні почуття дитини. Причиною багатьох кризових явищ, притаманних українському соціуму, є криза патріотичної свідомості молоді, яка потребує нагального вирішення.  Тому обрана тема є досить актуальною.

 Мета роботи полягає в розкритті сутності поняття патріотизму, патріотичного виховання, визначенні важливості різноманітних підходів до виховання дітей та учнівської молоді в реаліях сьогодення.

 РОЗДІЛ 1. Сучасна модель виховного процесу в школі

1.1. Особливості сучасних умов  національно-патріотичного виховання

Особливої значущості проблема патріотизму молодих громадян України набуває в умовах  нестабільності суспільного життя, збройних дій терористів у східних регіонах нашої країни. Патріотизм українців покликаний захистити національні інтереси держави, відновити її територіальну цілісність, дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в українців активної громадянської  позиції. Патріотизм сприяє розвитку суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, законності, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. 

Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, районі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене.

Свідомий патріотизм нерозривний з відповідальністю. Процес національного відродження України потребує від громадян не лише віри й любові до свого народу, а й усвідомлення своєї відповідальності перед народом, суспільством, нацією.

 Метою патріотичного виховання у школі  є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Саме тому зусилля педагогів сучасної школи повинні бути спрямовані на утвердження патріотизму, посилення моральної складової в загальній системі формування у молоді національної гідності, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, особистісних рис громадянина Української держави, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури, розвиток психологічних і професійних якостей.

1.2. Завдання патріотичного виховання

Патріотичне виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

·                утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

·                 виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

·                підвищення престижу військової служби як виду державної служби, а звідси культивування ставлення до солдата як до державного службовця;

·                   визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

·                усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

·                  сприяння набуттю дітьми та учнівською молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

·                формування етнічної та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності його культурної спадщини та майбутнього;

·                формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

·                утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

·                формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;

·                спонукання зростаючої особистості до активної протидії аморальності, правопорушенням, шовінізму, фашизму.         

  

Найголовніше завдання виховної роботи - допомога  кожній дитині знайти себе в житті, відчути свою необхідність,  реалізувати всі ті позитивні якості, які вона принесла з собою в світ. Мета кожного вчителя – створити всі умови для того,  щоб діти зростали не лише здоровими й освіченими людьми, але й свідомими, творчими особистостями і патріотами України.

1.3. Основні напрями патріотичного виховання

Реалізація завдань виховної роботи має здійснюватись у таких напрямах: формування духовних цінностей українського патріота, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі; відновлення і вшанування національної пам'яті; формування мовної культури; розвиток духовності, моральної, художньо-естетичної, екологічної куль­тури; виховання шанобливого ставлення до родини; формування здорово­го способу життя.

 В контексті нових викликів, що постали перед країною слід зосереджувати увагу на формуванні в учнів високої патріотичної свідомості, правової культури, активної громадянської позиції. З цією метою доцільно проводити різнопланові заходи, спрямовані на виховання високих моральних цінностей  та патріотизму: заходи до Дня Партизанської слави, Дня Соборності України, Гідності та Свободи, відзначення діяльності Українських Січових Стрільців, з нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів, до Дня Збройних Сил України, з метою вшанування пам’яті героїв Крут, героїв Небесної Сотні, до Дня української писемності та рідної мови, вшановувати пам'ять  жертв Бабиного Яру та жертв політичних репресій. Відповідно до плану заходів з відзначення Дня пам’яті та примирення і річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в навчальних закладах мають проводитись години спілкування, бесіди та виховні години, присвячені Дню пам’яті та примирення, серед яких: «Мужність і відвага крізь покоління», «День перемоги над нацизмом», «Пам’ять про війну як застереження від її повторення», «Жіночі історії війни: вони боролися за українську землю»,   «Той, хто захищає свою землю, завжди перемагає» тощо.

Слід зазначити, що формування патріотизму та національної свідомості молоді відбувається на прикладах героїчної боротьби Українського народу за самовизначення і творення власної держави. Високу результативність мають такі загальношкільні заходи як «Бойовий шлях Українських Січових Стрільців», «Сучасні захисники України», «Спасибі, солдате, за життя», «Нащадки козацької слави», «Пам’ятаймо Героїв Небесної Сотні», «Моя земля — земля моїх предків» тощо.

1.4. Врахування вікових особливостей дітей  у процесі здійснення патріотичного виховання

Патріотичне виховання здійснюється як у позакласній і позашкільній діяльності, так і в процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, форму­ються світогляд, національна самос­відомість. Цей напрям  виховання в школі починають з першого класу. Тому в  основу системного підходу до здійснення  патріотичного виховання в школі покладено врахування вікових особливостей дітей. 

У  молодшому шкільному віці – прищеплюється любов до родини, до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, побуту, традицій, рідного слова. Тому в кожному навчальному закладі проходять виховні години, такі як «Моя рідна Україна», «Знай і поважай Герб, Прапор і Гімн своєї Батьківщини», «Джерела духовності мого краю», «Літопис мого родоводу» та інші.  Важливе місце у виховній роботі з молодшими  школярами посідає тема Вітчизни. Вчителі  розширюють та поглиблюють знання учнів про символи та громадянство  України, про звичаї та традиції  нашої держави. Молодшим школярам  надаються початкові знання про історію державотворення та про сучасні історичні події під час вивчення курсу «Я і Україна», на годинах спілкування. Уже в молодших класах учні усві­домлюють такі поняття, як «Батьків­щина», «подвиг», «патріот», вчаться шанувати землю батьків, вивчають свій родовід.

        Людська пам'ять безмежна, і вдячні нащадки повинні знати своє минуле, щоб достойно планувати майбутнє, не втратити коренів свого родоводу, гідно продовжити традиції українського народу.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини, відбувається формування мовленнєвої  культури. Так, заходи до Дня української писемності та з нагоди Дня рідної мови, такі як «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», «О, мово рідна, хто без тебе я…», «Плекаймо рідне слово», мають великий емоційний вплив на вихованців, адже рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Українська мова була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, певним кодом нації, тож наше завдання – оберігати її і передати наступному поколінню як найбільший скарб. Значення слова Кобзаря для кожного українця особливе, а його творчість – святиня, яку береже наш народ. Тому життя кожної школи не можна уявити без Шевченківських днів, під час яких проходять загальношкільні заходи «Тарас Шевченко – національний пророк», «Магія Шевченкового слова», «Тарас Шевченко – України син» та інші.

Пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини у старшому шкільному віці є відповідальність і дієвість. Старшокласники прагнуть жити в Україні, пов’язувати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної держави, поважати Конституцію України. З метою  виховання  в учнів поваги до закону і прав людини  доцільно проводити Всеукраїнський тиждень права. В рамках тижня слід планувати проведення тематичних заходів, годин спілкування, бесід на теми: «Сторінками Конвенції ООН про права дитини», «Закон і ми», «Чи знаєте ви свої права», «Підліток і право», «Кримінальна відповідальність неповнолітніх», під час яких учні зможуть виголошували свою правову позицію громадянина України, давати характеристику конституційних прав і свобод. Творча робота учнів, вчителів і класних керівників у таких заходах сприятиме насамперед розвитку творчої активності учнів і їх інтересу до вивчення права та поглиблюватиме їх знання з даної тематики.

РОЗДІЛ 2. Використання інтерактивних підходів у процесі формування патріотичних почуттів учнів

2.1. Діяльнісний підхід у сфері виховання підростаючого покоління

Визначальною рисою українського патріотизму має стати його дієвість. Саме вона може перетворити почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави. Адже патріот це не той хто говорить красиві слова  прикрашає дійсність, а той хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально-політичну ситуацію  в країні і в світі, але не панікує, не носиться зі своїми егоїстичними претензіями, а готовий долати перешкоди, захищати свою Вітчизну. Патріот – це той, хто в сьогоднішніх умовах сприяє розбудові демократичної соціальної держави правовими методами. Він не ототожнює Україну-державу з владою, а усвідомлює, що влада має бути лише механізмом, засобом здійснення волі народу.

Прикладом навчання активності та виховання громадянської самосвідомості є насамперед діяльність членів самоврядування, яка  реалізується через такі напрями патріотичного виховання:

-  «Молодь пам’ятає» (охорона історичної спадщини);

-   «Молодь захищає» (права дитини, головні свободи людини);

- «Молодь пізнає світ» (вивчення Європи та світу, країнознавчі проекти).

-  «Молодь допомагає» (волонтерство).

Члени шкільного самоврядування відповідають також за військово-патріотичне виховання в школі і ставлять перед собою такі завдання: формування духовних цінностей українського патріота, почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини; відновлення і вшанування національної пам'яті; відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді.

Реалії сьогодення визначили новий напрям волонтерської роботи, яка є прикладом навчання активності та виховання громадянської самосвідомості. Одним із підтверджень небайдужості юного покоління до долі своєї Батьківщини є участь в акціях з метою моральної та матеріальної підтримки української армії. Учні, батьки, вчителі постійні учасники заходів, що проводяться на підтримку воїнів АТО: організовують  ярмарки по збору коштів для військовослужбовців, передають бійцям листи та малюнки. Фундаментом формування у школярів національної ідентичності є уроки Мужності, які впродовж року  можуть проводитись у формі зустрічей з учасниками бойових дій. Крім того, школярі постійно беруть участь в акціях милосердя, благодійній акції «Серце до серця», надають допомогу людям, що її потребують, беруть участь в  упорядкуванні могил загиблим героям Другої світової війни.

Волонтерська діяльність  педагогів, учнів, батьків сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми нових навичок, формуванню у них прагнення до відповідальної поведінки, моральних і духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України.

2.2. Форми і методи виховання

У  підгрунті національної системи патріотичного виховання перебуває національна ідея як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми і методи мають базуватися на  народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології. Найбільш результативними під час формування патріотичної особистості школяра є застосування в навчально-виховному процесі інноваційних педагогічних технологій; цілеспрямованого, систематичного і послідовного впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, а саме: інтерактивних уроків, факультативних курсів, позакласних заходів, екскурсій, соціального проектування, пошуково-дослідницької діяльності, музейної справи, учнівського самоврядування, експериментальної роботи тощо. Водночас сучасний етап розвитку країни потребує від органів державної влади здійснення системних заходів для розв’язання проблем пов’язаних із організацією військово-патріотичного виховання.

Ефективним засобом патріотичного виховання є туристсько-краєзнавча робота. Вона дає можливість виявити основні інтереси дітей, пробуджувати їхню спостережливість, сприяти розвитку дослідницьких здібностей, знайомити з історією, культурою, звичаями та традиціями українського народу, створює умови для вільного розвитку особистості, яка любитиме Батьківщину та вірно їй служитиме. Короткотривалі краєзнавчі маршрути та подорожі, з одного боку, звільняють учнів від рутинних шкільних буднів, а з іншого – роблять їх повноправними учасниками та виконавцями конкретних дій, самостійними і відповідальними. Систематичні подорожі формують у дітей навички співпраці в колективі, взаємодопомоги та підтримки.

Дієвим у системі роботи з патріотичного виховання є впровадження інноваційних форм: науково-практичні конференції, засідання круглих столів, дискусійних клубів, дитячі вибори в органи учнівського самоврядування. Широкий відгук викликають публічні-дебати презентації між старшокласниками. Такі заходи дають дітям можливість самовираження, творчого пошуку, прищеплюють любов до Батьківщини, примушують мислити й аналізувати.

Важливе місце в патріотичному вихованні займає участь у масових заходах, під час яких  необхідно використовувати державну символіку України – Прапор, Герб, Гімн; карти України, ілюстрації краєвидів України та рідного краю; елементи народної символіки, вишитий рушник; портрети видатних українців та відомих людей; тексти художніх творів тощо. З метою підвищення емоційного сприйняття у процесі проведення заходів доцільно використовувати музичні твори, мультимедійні презентації, які висвітлюють минуле та сьогодення України.    Перевагу  необхідно надавати активним формам роботи, що передбачають самостійну або спільну роботу, набуття дітьми та учнівською молоддю соціального досвіду; сприяють формуванню національної свідомості, ініціативності, творчого підходу до справи, відповідальності за свої дії та вчинки: громадській, волонтерській діяльності.

Ефективність патріотичного виховання залежить не лише від соціальної активності дитини, але й від психолого-педагогічної підготовленості батьків. Сьогодні робота з батьками в патріотичному відношенні постає актуальним завданням школи. Тому є необхідність залучати батьків до спільної діяльності, зокрема до участі в патріотичних акціях, краєзнавчій дослідницькій роботі, створенні родинних проектів, у святах і фестивалях родинної творчості.

2.3. Краєзнавча діяльність у вихованні громадянина-патріота

В. Сухомлинський писав: «Патріотичне бачення навколишнього світу саме й полягає в тому, що юний громадянин пізнає живу історію своєї сім’ї, своїх співвітчизників, що жили кілька століть тому, і тих, що недавно пішли в землю, в ім’я свободи і щастя, за які вони боролися». А тому знати своє коріння і свою історію, любити його – це найсвятіша і найдорожча потреба кожної порядної і поважаючої себе людини. Без знань про все це годі й говорити про національну культуру, гідність, самовідданість і менталітет.

Основна мета використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі полягає в:

·              формуванні цілісної системи знань про рідний край, його основні етапи розвитку;

·              визначенні ролі місцевих подій в історичного розвитку нашої Батьківщини;

·              роль особистості в розвитку рідного краю та України в цілому;

·              охоронній роботі історичних пам’яток на території краю.

Увага педколективів кожного навчального закладу  має бути зосереджена на краєзнавчій роботі, мета якої полягає у відновленні історичної пам’яті. Краєзнавство є невід’ємною складовою національної культури, тому звернення до різноманітних місцевих матеріалів, навіть стислий огляд чи згадка про видатних людей, чиє життя пов’язане з рідним краєм, формує в учнів високе почуття патріотизму, національну гордість за минуле й сучасне рідної землі. Тому, протягом навчального року необхідно організовувати відвідування учнями музейних закладів з метою прищеплення любові до рідного краю, поваги до  діячів культури та мистецтва.

Краєзнавча робота в школі має такі форми роботи: масову, групову та індивідуальну, та має свої методи: живого слова та робота з першоджерелами.

Масова робота: екскурсії, походи, вікторини, конференції, створення шкільних літописів, тощо.

Групова робота – експедиції, гуртки, випуски газет.

Індивідуальна робота – опрацювання літератури, підготовка рефератів, повідомлень, спогадів, проектів. Всі ці форми пов’язані між собою.

Під час проведення екскурсій, походів, підготовки до вікторин учні розширюють та збагачують свої знання, в них формується готовність до самостійного отримання та популяризації знань про рідний край.

Індивідуальна робота передбачає роботу з літературою, з першоджерелами, підготовку доповідей чи повідомлень, виготовлення проектів: «Літопису своєї родини» та «Календаря родини», які збагатять і розширять їхні знання про історію родини. В «Літописі» діти збирають фотографії своєї родини, членів сім’ї та записують дані про них (дата народження, місце народження, професія). В «Календарі» відзначають дні народження всіх родичів та пам’ятні дати своєї родини. Дуже важливий такий вид краєзнавчої роботи як запис спогадів.

Краєзнавча робота в школі має забезпечити виховання національної свідомості, а також навчити дітей аналізувати отримані дані.

       Висновки

Патріотичне виховання в школі – це систематична і цілеспрямована діяльність педагогічного колективу та батьків, спрямована на формування в дітей високої патріотичної свідомості, правової й політичної культури,  активної громадянської позиції, почуття любові до України.

Значна і змістовна виховна  робота повинна проводиться педагогічним колективом, в основі якої покладено формування високих моральних цінностей  та патріотизму. Кожен навчальний заклад має стати  осередком виховання справжньої духовності, плекання творчої особистості, виховання людини, спроможної адаптуватися в соціумі та реалізувати набутий життєвий потенціал.

Любов до Батьківщини в українського патріота поєднується з вірою  у прекрасне майбутнє, що обов’язково відбудеться. Справжній патріот, керуючись подвигами героїв Небесної сотні, воїнів АТО, волонтерів, вірить, що він подолає всі історичні випробування, і вийде з них міцнішим, духовнішим. Втім свідомий громадянин бачить не лише красу свого краю, народу, а й його слабкості, помилки, недосконалості, розуміє, що в історії Вітчизни є темні, важкі сторінки. Любити свій народ – не означає улещати його, приховувати від нього слабкі сторони, а й чесно та мужньо викривати їх, боротися з ними.

Отже, працюючи в системі над  поставленою проблемою  можна очікувати наступних результатів:

·              утвердження патріотизму та національної самосвідомості молоді, поглиблення процесу формування основ гуманістичного світогляду; пріоритетності високих моральних, культурних, національних та загальнолюдських цінностей, що сприятиме зміцненню духовної, моральної єдності суспільства;

·              дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи, готовність до захисту Батьківщини, пошана до історичної пам'яті, любові до рідної культури, мови, національних свят і традицій;

·              підвищення зацікавленості молоді щодо  служби у Збройних силах України, її готовності до захисту України, збереження та шанування національної пам'яті.

Завдяки патріотичному спрямуванню виховної роботи, в школярів формується розуміння про суспільно-корисні цінності, прагнення бути чесними і справедливими людьми, палкими патріотами, свідомими громадянами України.

 

 

 

  

   

 

Революція Гідності та агресія Росії проти України (науково-методичні матеріали)

Указ Президента України № 580/2015 від 13.10.15 року "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки"

Указ Президента України від 12.06.2015 № 334/2015 "Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді"Вшанування подвигу учасників Революції Гідності й увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні

 "Сучасні підходи до формування національно-патріотичних цінностей особистості"